Терміни та визначення:
Колони – вертикально орієнтовані несучі будівельні конструкції стрижневої форми.
Об’єкт випробувань: Колони, що виконані із залізобетону, деревини тощо, а також металеві колони з вогнезахисним покриттям або облицюванням.
Колон, які можуть піддаватися вогневому впливу під час пожежі з чотирьох боків. Методика не застосовується для колон, які вбудовані у стіни. Такі колони мають випробовуватися у складі відповідної стіни за методом випробування вертикальних несучих огороджувальних конструкцій на вогнестійкість.
Методика випробування: ДСТУ Б В.1.1-14:2007 (EN 1365-4:1999, NEQ). Захист від пожежі. Колони. Метод випробування на вогнестійкість.
Результатом проведення вогневих випробувань колон є протокол вогневих випробувань.
Вимоги до зразків:
1.Конструкцію зразка колони, спосіб спирання та закріплення у печі, величину та схему навантаження зразка під час випробувань має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових організацій з науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо) на основі аналізу роботи конструкції у складі будівельного об’єкта відповідно до вимог технічної документації на цю конструкцію з урахуванням вимог цього стандарту щодо обладнання до навантаження (5.3), умов навантаження (6.2) та вимог до розмірів та конструкції зразка, визначених у 7.1.2 – 7.1.4 цього стандарту.
Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на зразок, в якій має бути надано:
– опис та креслення (конструктивні рішення), розрахункові схеми, прийняті у технічній та проектній документації, а також величини навантажень і зусиль у колоні, вогнестійкість якої має бути підтверджена під час випробувань; клас вогнестійкості колони;
– опис та технічні рисунки зразка колони, що моделює конструкцію, вогнестійкість якої має бути підтверджена. В опису та технічних рисунках мають бути обов’язково вказані схема розташування та характеристики арматури, величина захисного шару; характеристики бетону та інші дані, які впливають на вогнестійкість конструкції;
– перелік використаних матеріалів та їх основні характеристики;
– схема спирання та кріплення зразка у печі (граничні умови);
– розрахунок величини навантаження та зусиль у зразку, еквівалентних таким, що прийняті у
технічній і проектній документації;
– схема розташування цього навантаження на зразку.
У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звернутися до базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва для прийняття остаточного рішення.
Зразки колони для випробувань на вогнестійкість виготовляє замовник випробувань відповідно до вимог технічної документації на цей зразок за технологією, яка відповідає такій, що використовується для виготовлення реальної конструкції.
Копія поданої до випробувальній лабораторії технічної документації на зразок має бути обов’язковою складовою протоколу випробувань.
2. Зразки повинні мати переріз і висоту, які відповідають проектним розмірам колон. У випадку, якщо зразки таких розмірів випробувати неможливо, допускається використання зразків -фрагментів колон (ДСТУ Б В.1.1-4). При цьому висота частини зразка, яка підлягає вогневому впливу у печі, має бути не менше ніж 3000 мм.
Для визначення загальної висоти зразка з кожного кінця слід додати не більше ніж по 300 мм для закріплення його в печі. Це значення має бути обрано щонайменшим для зменшення тепловідводу від зразка. Зменшення перерізу зразка колони не допускається.
Висота зразка, який випробовують без навантаження, має бути не менше ніж 1000 мм.
3. Якщо у конструкції колони або у конструкції вогнезахисного покриття чи облицювання на колоні передбачені з’єднання, то щонайменше одне таке з’єднання має бути включене у зразок і розташоване посередині зразка.
4.Для випробувань замовнику треба надати до випробувальної лабораторії два однакових зразки.
5. Вологість зразків повинна відповідати ДСТУ Б В.1.1-4.
Граничні стани:
Для колон нормованим граничним станом з вогнестійкості є граничний стан за ознакою втрати несучої здатності (умовне літерне позначення R).
Граничним станом за ознакою втрати несучої здатності для колон є обвалення зразка або виникнення граничних деформацій, що складають:
– граничне значення повздовжнього зміщення в міліметрах навантаженого кінця зразка: С=h/100;
– граничне значення швидкості наростання вертикальних деформацій в міліметрах за хвилину: dC/dt=3h/1000;
де h– початкова висота зразка, мм (ДСТУ Б В.1.1-4).
Для металевих колон з вогнезахисним покриттям та облицюванням граничний стан з вогнестійкості за ознакою втрати несучої здатності – це перевищення середньої температури металевого елемента зразка над його початковою температурою на 480 °С – для сталевих конструкцій та на 230 °С – для конструкцій з алюмінієвих сплавів (ДСТУ Б В.1.1-4).
Сфера прямого застосування результатів випробування:
Результати випробування, які надаються у протоколі (звіті) випробувань, є дійсними для колон, що мають такий самий переріз, меншу висоту та менше нормативне навантаження, та їх конструктивне виконання відповідає конструктивному виконанню зразків, що були випробувані.
Ціни на вогневі випробування колон, відповіді на Ваші запитання і деталі доставки.