Терміни та визначення:
1. Несуча стіна – стіна, яка сконструйована так, щоб утримувати навантаження, що прикладається.
2. Внутрішня стіна – стіна, яка відокремлює пожежу. На неї пожежа може впливати з будь-якого боку.
3. Зовнішня стіна – стіна, що формує зовнішню оболонку будівлі, на яку може впливати внутрішня чи зовнішня пожежа.
4. Теплоізолювальна стіна – стіна зі склінням чи без, яка для очікуваного часу вогнестійкості задовольняє граничний стан за ознаками втрати цілісності та теплоізолювальної здатності.
5. Нетеплоізолювальна стіна – стіна, яка для очікуваного часу вогнестійкості задовольняє граничний стан за ознакою втрати цілісності та на вимогу нормативної документації – критерію за ознакою теплового випромінювання, але яка не призначена для забезпечення граничного стану за ознакою втрати теплоізолювальної здатності. Така несуча стіна може повністю складатися з нетеплоізолювальних вогнестійких панелей.
6. Стандартна опорна конструкція – вогнестійка конструкція, яка утримує зразок несучої стіни та закриває проріз печі під час випробувань.
7. Цоколь – частина стандартної опорної конструкції, яка призначена для зменшення висоти прорізу опорної конструкції до розміру зразка.
8. Огороджувальна стіна – стіна, яка розташована всередині будівлі чи між прилеглими будівлями для перешкоджання поширенню пожежі з одного боку на інший.
Результатом проведення вогневих випробувань стін є протокол вогневих випробувань.
Об’єкт випробувань: Несучі стіни. Внутрішні та зовнішні стін.
Вогнестійкість зовнішніх стін може бути визначена в умовах їх експозиції до вогню з зовнішнього або з внутрішнього боку.
Показник вогнестійкості несучих стін зазвичай оцінюють на суцільних зразках без прорізів, наприклад, із заскленням. Якщо можна довести, що конструкція прорізу така, що навантаження не передається на проріз, тоді його немає необхідності випробовувати в умовах навантаження.
У разі, якщо прорізи мають бути включені, тоді їх вплив необхідно встановлювати окремо. Для визначення характеристики вогнестійкого засклення слід використовувати стандарт ДСТУ Б В. 1.1-15.
Методика не застосовується до:
1) навісних стін (ненесучих зовнішніх стін, що підвішені перед плитою перекриття).
2) стін, що містять двері, які необхідно випробовувати згідно з ДСТУ Б В.1.1-6.
3) неогороджувальних несучих стін, коротких у горизонтальному напрямку, які можуть бути випробувані як колони згідно з ДСТУ Б В.1.1-14.
Методика випробування: ДСТУ Б В.1.1-19:2007 (EN 1365-1:1999, MOD). Захист від пожежі. Несучі стіни.
Метод випробування на вогнестійкість.
Вимоги до зразків:
1. Якщо висота чи ширина реальної конструкції складає 3 м чи менше, то випробовувати необхідно зразок у повний розмір. Якщо будь-який розмір конструкції перевищує 3 м, то випробовувати необхідно зразок розмірами не менше 3 м.
2. Кількість зразків для випробування повинна бути такою, як вказано в ДСТУ Б В.1.1-4. Проте, якщо потрібна інформація за різних умов вогневого впливу, необхідно провести додаткові випробування для кожного випадку, використовуючи окремі зразки для випробування.
3. Зразок для випробування повинен або:
a) повністю представляти конструкцію, яка призначена для використання на практиці, включаючи
будь-яке фінішне оброблення поверхні і фітінги, які можуть суттєво впливати на поведінку зразка під
час випробування,
або
b) бути сконструйованим так, щоб отримати найбільш широке застосування результатів випробування до інших подібних конструкцій.
Особливості конструкції
Особливості конструкції, які впливають на показник вогнестійкості та які необхідно було включити для надання найбільш широкої сфери застосування, можуть бути вилучені зі сфери прямого застосування (розділ 13 ДСТУ Б В.1.1-19:2007).
Зразок для випробування не повинен містити різні типи конструкцій, наприклад, цегляні чи блочні, якщо тільки він повністю не відповідає конструкції, яка використовується на практиці.
Якщо зразок для випробування може містити принаймні дві плити в повну ширину, то скраю зразка повинна розташовуватись плита повного розміру. Якщо немає можливості помістити в одному зразку для випробування дві плити повного розміру, то одну плиту повного розміру розташовують у центрі зразка, а менші плити однакової ширини розміщують по боках. Плити меншого розміру повинні бути завширшки не менше 500 мм. Якщо такі плити мають ширину меншу 500 мм, то в цьому разі необхідно використовувати тільки одну таку плиту.
Конструкцію зразка, спосіб спирання та закріплення на елементах печі, величину та схему навантаження зразка під час випробувань має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових наукових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо) на основі аналізу роботи конструкції у складі будівельного об’єкта відповідно до вимог технічної документації на цю конструкцію з урахуванням вимог розділів 4, 5.2 та 6 ДСТУ Б В.1.1-19:2007.
Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на зразок, в якій має бути надано опис та креслення, розрахункові схеми, що прийняті у технічній та проектній документації, величини навантажень і зусиль у конструкції стіни, вогнестійкість якої має бути підтверджена, клас вогнестійкості конструкції, а також опис і технічні рисунки зразка, який моделює конструкцію, в яких зокрема мають бути обов’язково вказані схема розташування та характеристики арматури.
Величина захисного шару арматури та інші дані, які впливають на вогнестійкість конструкції; перелік використаних матеріалів та їх основні характеристики; схема спирання та кріплення зразка у печі (граничні умови); розрахунок величини навантаження та зусиль на зразку, еквівалентних таким, що прийняті у проектній (технічній) документації; схема розташування зазначеного еквівалентного навантаження на зразку. У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звертатися до базової наукової організації Міністерства регіонального розвитку та будівництва України для прийняття остаточного рішення.
Граничні стани:
Вогнестійкість зразка для випробування необхідно оцінювати за часом настання граничних станів з вогнестійкості, наведених в ДСТУ Б В.1.1-4.
Несуча здатність
Граничний стан за ознакою втрати несучої здатності зразка для випробування наведений в ДСТУ Б В.1.1-4. Для визначення деформації від осьового стиснення та швидкості наростання деформації від нього проводять вимірювання в двох місцях і для визначення граничного стану за ознакою втрати несучої здатності використовують їх середнє значення.
За результат випробування беруть межу вогнестійкості конструкції, яку визначають за ДСТУ Б В.1.1-4
Для зразків, які були випробувані без навантаження, час настання граничного стану за ознакою втрати несучої здатності визначають розрахунковим методом, який відповідає вимогам ДБН В.1.1-7, за даними розподілення значень температури по перерізу зразка (див. національний відхил до п. 9.1.2.1 ДСТУ Б В.1.1-19:2007 ).
Сфера прямого застосування результатів випробування:
Результати вогневого випробування безпосередньо застосовують до подібних конструкцій, якщо внесена одна чи декілька змін, які перераховані нижче, а конструкція відповідає такому самому виду та типу конструкції відносно її жорсткості та стійкості:
– зменшення висоти;
– зменшення лінійних розмірів плит чи розміру панелей, але не їх товщини;
– зменшення відстані між стояками;
– зменшення відстані між центрами фіксації;
– зменшення величини прикладеного навантаження;
– збільшення по ширині за умови, що зразок був випробуваний в повну ширину чи шириною 3 м, залежно від того, що більше.
Ціни на вогневі випробування стін, відповіді на Ваші запитання і деталі доставки.