Вогневі випробування повітроводів

Терміни та визначення:

1. Вогнестійкість конструкції – здатність конструкції зберігати несучі і (або) огороджувальні функції за умов пожежі (СТ СЭВ 383-87).

2. Стандартний температурний режим – режим змінювання температури в часі при випробуваннях конструкцій на вогнестійкість, що встановлюється стандартом (СТ СЭВ 383-87).

3. Межа вогнестійкості конструкції – показник вогнестійкості конструкції, який визначається часом від початку вогневого випробування за стандартним температурним режимом до настання одного з нормованих для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості (СТ СЭВ 383-87).

4. Зразок для випробування на вогнестійкість – будівельна конструкція (або її фрагмент), що виготовлена відповідно до вимог технічної документації на неї та безпосередньо підлягає випробуванню на вогнестійкість.

Результатом проведення вогневих випробувань повітроводів є протокол вогневих випробувань.

Об’єкт випробувань:  Повітроводи за умови вогнево­го впливу ззовні.

Методику застосовують для визначення межі вогнестійкості повітроводів, які використову­ються в припливно-витяжних системах загальнообмінної вентиляції, в системах аварійної протидимної вентиляції, в системах кондиціювання повітря, технологічної вентиляції, в тому числі газоходів різного призначення.

Не застосовується для вентиляційних каналів, що виконані в пустотах конструкцій стін і перекриттів, а також для димових витяжних каналів, що виконані в огороджувальних будівельних конструкціях.

Методика випробування:  ДСТУ Б В.1.1-16:2007 (EN 1366-1:1999, NEQ). Захист від пожежі. Повітроводи. Метод випробування на вогнестійкість.

Вимоги до зразків:

1.Конструкцію зразка, спосіб закріплення його на елементах печі під час випробувань має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо) відповідно довимог технічної документації на повітровід з урахуванням вимог цього стандарту до розмірів зразка.

Зразок повинен містити також у частині, що знаходиться у вогневій камері печі, одне конструктивне з’єднання (фланцеве, зварне тощо), та одне з’єднання у частині, що знаходиться ззовні печі. Якщо повітровід має вогнезахисне покриття або облицювання, то не менше ніж по одному стику у вогнезахисному покритті або облицюванні необхідно виконати на частині зразка, яка знаходиться у вогневій камері печі і ззовні печі.

2. Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на зразок, в якій має бути надано:

– опис та креслення (конструктивні рішення) конструкції повітроводу, вогнестійкість якого має
бути підтверджена під час випробувань; клас вогнестійкості конструкції;

– опис та технічні рисунки зразка для випробувань, який моделює конструкцію, вогнестійкість якої має бути підтверджена. В описі та технічних рисунках, зокрема, мають бути обов’язково вказані перелік використаних матеріалів та їх основні характеристики; спосіб з’єднання зразка з опорною конструкцією печі та схема кріплення зразка ззовні та всередині печі. Спосіб з’єднання зразка з опорною конструкцією печі і матеріали, що використовують для ущільнення проміжків між нею та зразком, мають відповідати технічній документації на конструкцію, а саме з’єднання розглядають як частину зразка.

У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звернутися до базових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо для прийняття остаточного рішення.

3. Зразки повинні мати переріз, який відповідає проектним розмірам повітроводів. У випадку,якщо зразки повітроводів таких розмірів випробувати неможливо, допускається зменшення перерізів до розмірів, вказаних у таблиці 1.

Таблиця 1

4. Довжина частини зразка з перерізом, вказаним у таблиці 1, яка знаходиться всередині вогневої камери печі, має бути для горизонтальних повітроводів не менше ніж 4000 мм, для вер­тикальних – не менше ніж 2000 мм. Довжина частини зразка, яка знаходиться ззовні печі, має бути для горизонтальних повітроводів не менше ніж 2500 мм, для вертикальних повітроводів – не менше ніж 2000 м.

У разі, якщо повітровід має переріз, розміри якого менше ніж ті, що наведені у таблиці 1, допускається використання зразка довжиною, яка менша за вказану вище. При цьому для гори­зонтальних повітроводів співвідношення довжини частини зразка, яка знаходиться у вогневій камері печі, та більшої сторони прямокутного повітроводу (діаметра круглого повітроводу) має бути 4:1 (5:1). Для вертикальних повітроводів це співвідношення має бути відповідно 2:1 (2,5:1).

Для горизонтальних повітроводів співвідношення довжини частини зразка, яка знаходиться ззовні печі, та більшої сторони прямокутного повітроводу (діаметра круглого повітроводу) має бути 2,5:1 (3:1). Для вертикальних повітроводів це співвідношення має бути відповідно 2:1 (2,5:1).

5. Вологість зразків – згідно з ДСТУ Б В.1.1-4. Гігроскопічні матеріали, які використовують для ущільнення зразка в опорній конструкції, треба кондиціювати протягом 7 днів, якщо проміжок між зразком і опорною конструкцією менше ніж 10 мм, і протягом 28 днів-якщо цей проміжок більше ніж 10 мм.

6. Для випробування виготовлюють два однакових зразки за умови випробування одного з них у стані надлишкового тиску, а іншого – в стані розрідження.

Допускається проводити випробування одного зразка, якщо повітровід призначений для роботи тільки в умовах надлишкового тиску або розрідження, або коли відомий режим тиску, за яким повітровід має меншу вогнестійкість.

7. Зразки для випробувань на вогнестійкість виготовляє замовник випробувань відповідно до вимог технічної документації на цей зразок за технологією, яка відповідає такій, що використо­вується для виготовлення реальної конструкції.

Зразки надаються у випробувальну лабораторію з технічною документацією на зразок та офор­млюються за “Актом приймання зразка до вогневих випробувань”.

Копія поданої до випробувальній лабораторії технічної документації на зразок має бути обо­в’язковою складовою протоколу випробувань.

Граничні стани:

Розрізнюють такі основні види граничних станів повітроводів з вогнестійкості:

–    граничний стан за ознакою втрати цілісності (умовне літерне позначення Е);

–    граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності (умовне  літерне позначення І).

Граничний стан за ознакою втрати цілісності

Граничним станом за ознакою втрати цілісності є стан, коли виконується одна з умов щодо порушення цілісності згідно з ДСТУ Б В.1.1-4, а також значення витоку газів крізь повітровід, від­несене до площі внутрішньої поверхні повітроводу в печі і приведене до температури 20 °С, становить більше ніж 15 м³ х год^-1 х м^-2.

Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності

Граничний стан за ознакою втрати теплоізолювальної здатності – згідно з ДСТУ Б В. 1.1-4.

Сфера прямого застосування результатів випробування:

1. Результати випробування є дійсними для повітроводів такого самого типу, якщо довжина та висота (діаметр) перерізу відрізняються не більше ніж на 25 %.

2. Результати випробувань зразків з максимальним та мінімальним прохідним перерізом із типового ряду повітроводів поширюють на весь типовий ряд.

3. Результати випробування не можуть переноситися на конструкції, в яких як заміна були використані інші матеріали, а також на конструкції, в які було внесено конструктивні зміни або була змінена технологія їх виготовлення.

Ціни на вогневі випробування повітроводів, відповіді на Ваші запитання і деталі доставки.